«Пісок – це джерело життя»

Ті з херсонців, хто за специфікою роботи або через інші причини часто їздить по області, давно звернули увагу на колосальний контраст у добробуті населення віддалених районів Херсонщини і тих, що розташовані поруч із обласним центром. Особливо на лівобережжі.

Їдеш через Верхньорогачицький, Іванівський, Нижньосірогозький райони - і всюди одна картина бідності та розрухи. Напівпорожні села, кругом руїни, цілі вулиці покинутих будинків на різній стадії руйнування: в одних немає вікон і провалені дахи, в інших - тільки стіни стоять, а від третіх залишилися фундаменти, зарослі бур’яном. Але варто лише в’їхати в Цюрупинський або Голопристанський райони - і картинка чудесним чином змінюється. Великі багаті села, в кожному дворі теплиці, жодних примітних ознак занепаду не спостерігається.

Зрозуміла і причина цього контрасту. Вода! Викопані й продані на металом системи зрошення повернули посушливий таврійський степ до його первісного стану - мало придатного для життя. А от для мешканців Нижньодніпровських або, як їх зараз частіше іменують, Олешківських пісків нічого не змінилося. Оскільки вода тут була завжди. І буквально під ногами. На глибині двох, трьох, чотирьох метрів знаходиться потужний водоносний горизонт. Саме тому на пісках ростуть ліси, тут багато озер, є луки і болота.

Олешківські піски часто називають «пустелею». А якийсь жартівник навіть запустив в Інтернет «качку» про те, що це «найбільша пустеля Європи». Дивина це – «пустеля» з лісами і болотами. Втім, є тут і ділянки рухомих дюнних пісків, що дійсно нагадують пустельний ландшафт. Однак, якщо придивитися до «пустелі» уважніше, то на вершині кучугури піску можна виявити зростаючу вербу, а біля підніжжя «барханів» частенько розташовуються невеликі озера з прохолодною водою.

Води на Олешківських пісках, а це велика частина Цюрупинського та Голопристанського районів, поки ще багато. І вода ця не дощового чи дніпровського походження, хоча Дніпро - поруч. Джерелом води є сам пісок! У фізичній географії є правило: під кожною піщаною пустелею розташоване море прісної води. Найбільш велике - під Сахарою. Але там вода знаходиться на значній глибині, а в нашій несправжній «пустелі» - фактично на поверхні. Пісок має унікальну здатність акумулювати атмосферну воду і запасати її в своїй товщі.

Ми не усвідомлюємо, як багато води міститься в повітрі. Навіть у найбільшу спеку прогноз погоди повідомляє нам: «вологість повітря 30%». Ось цю вологу від повітря пісок відокремлює та накопичує в собі. Піщаний масив працює, як гігантський насос, викачуючи воду з атмосфери. З цієї причини Цюрупинський та Голопристанський райони є не стільки «пустелею», скільки економічним оазисом в оточенні депресивних районів із зруйнованою інфраструктурою зрошення.

Масштаби роботи цього природного джерела води ілюструє давня історія з будівництвом водогону від села Підстепне Цюрупинського району в бік Миколаєва. Одна тільки Козаче-Лагерна арена Олешківських пісків, за розрахунками, забезпечувала якісною питною водою третину індустріального обласного центру. Але коли жителі Підстепного побачили, якого діаметру труби завозять на околицю села, вони повстали. Будівництво водогону було зірвано.

Тут якраз доречно згадати про ще одну особливість природного джерела прісної води на пісках . Вода ця ідеально чиста! Оскільки має атмосферне походження. Дніпровська вода, що представляє собою розбавлені стоки тисяч підприємств на берегах усіх приток великого басейну річки на території трьох країн, тут навіть близько не стоїть.

Як видно, пісок для мешканців Підстепного і Раденська, Гладківки і Малих Копанів - це не просто елемент навколишнього ландшафту. Це буквально джерело життя. Якщо не буде піску - не буде і води. А без води ... Кожен залізничний склад, кожна баржа, кожна вантажівка, яка вивозить пісок - це пряма загроза для місцевого населення. І реагувати на видобуток і вивіз піску місцевим жителям потрібно так само, як і на будівництво водогону в Підстепному.

Видобуток піску більш небезпечний за трубу. Зрештою, будь-який вентиль можна перекрити - і вода знову почне накопичуватися в горизонті. А видобуток піску руйнує сам природний насос, який створює запаси води, причому руйнує необоротно. Теоретично кожна тонна піску, вивезена і продана невідомо куди, знижує рівень ґрунтових вод. Назавжди! Адже ніхто не поверне пісок назад. Давно назріла необхідність повного мораторію на видобуток піску в комерційних цілях на Нижньодніпровських пісках.

По суті, єдиним місцем, де безболісно можна вилучати пісок, є кар’єр морпорту на Кінбурнському півострові. Тут він витягується фактично з-під води. На всій іншій території видобуток і вивіз піску повинні бути зупинені. Тим більше, що кар’єроподібні «під'їзні дороги» і «протипожежні водойми», що нагадують воронки від падіння астероїдів, безнадійно спотворюють ландшафт.

Михайло Підгайний
http://pravda.ks.ua/kherson_ks/importan … pisok.html